Золотий період Дніпра: незабутнє вигукування вболівальників на честь Ємця та перцю, безпрецедентна кількість глядачів на матчах стадіону Метеор.

6 листопада 1983 року команда Дніпро вперше здобула титул чемпіона в тоталітарній державі Радянському Союзі, що припинила своє існування у 1991 році.

У порівнянні з луганською Зорею, яка здобула титул у союзній першості 1972 року, Дніпро не обмежився статусом "каліфа на час". Команда під керівництвом Володимира Ємця та Геннадія Жиздика (який виконував обов'язки начальника команди), а згодом і Євгена Кучеревського, до завершення 80-х років завоювала два повних комплекти медалей на чемпіонатах СРСР і в 1989 році здобула Кубок СРСР.

Команда з берегів Дніпра двічі брала участь у Кубку чемпіонів, предтечі сучасної Ліги чемпіонів. Обидва рази український клуб досягав стадії восьми найсильніших команд Європи. У своєму першому виступі в цьому престижному турнірі, дніпровці поступилися французькому Бордо на стадії чвертьфіналу, але лише після серії пенальті.

Перед початком чемпіонату СРСР 1983 року (нагадаємо, що він проходив за системою весна-осінь, тобто в рамках одного календарного року) ніхто не сподівався на чемпіонські успіхи Дніпра. Лише два роки тому команда повернулася до Вищої ліги, де в 1981 році зайняла 8 місце, а наступного року завершила змагання на дев'ятій позиції. Однак, після того як підопічні Володимира Ємця продемонстрували вражаючу гру в наступному сезоні, зупинити їх уже не вдалося нікому.

Марною виявилася спроба московського Спартака, який Дніпро приймав вдома в передостанньому турі першості. Тоді в регламенті турніру було прописано золотий матч, якщо дві команди набирають за підсумками чемпіонату однакову кількість очок. Спартак влаштовувала лише перемога. Але матч завершився переконливою перемогою Дніпра - 4:2. Три голи в цьому історичному поєдинку забив Олег Таран, який не зміг закріпитися у київському Динамо. Саме після цієї гри фани Дніпра склали славнозвісну промову "Спартаку покаже перець наш великий тренер Ємець".

У чемпіонському сезоні яскраво проявилися таланти двох видатних футболістів, які увійшли в історію Дніпра: нападника Олега Протасова і півзахисника Геннадія Литовченка. Уже в наступному сезоні Литовченка відзначать як найкращого футболіста країни, а в 1987 році аналогічну нагороду здобуде Протасов, який два роки тому встановив неймовірний рекорд, забивши 35 голів у чемпіонаті-1985. Після сезону 1987 року обидва гравці перейдуть до київського Динамо, але навіть без них Дніпро під керівництвом Євгена Кучеревського знову завоює титул чемпіона у 1988 році.

Звернімо увагу на відвідуваність стадіону Метеор у ті роки. У 1984-му, кожен домашній матч Дніпра в середньому приваблював близько 26 400 глядачів, у 1985-му – 20 513 вболівальників, а в 1986-му – 24 367 фанатів.

На жаль, у період незалежності України команда Дніпро вже не могла похвалитися такими ж значними досягненнями. Найвищими результатами клубу стали срібні медалі чемпіонату України, здобуті в 1993 та 2014 роках. Проте, перед своїм ліквідацією через непередбачувані дії власника Ігоря Коломойського, "синьо-біло-блакитні" під керівництвом Мирона Маркевича змогли яскраво завершити свою історію, дійшовши до фіналу Ліги Європи в 2015 році.