Мільченко: Українці відчуватимуть більшу голодність до перемоги.

Олександр Гливинський і Артем Мільченко.

24-річний український футболіст Артем Мільченко цього сезону став частиною невеликого українського легіону в чемпіонаті Грузії, приєднавшись до батумського Динамо, чинного чемпіона країни. Зараз в Грузії грають ще чотири українські голкіпери. Артем підписав контракт у вересні як вільний агент після року виступів за латвійську команду Валмієра. Раніше, у сезоні 2022-2023, він був важливим гравцем ПФК Львів, де зіграв 28 матчів в УПЛ і заробив один гол.

Нині вихованець харківського Металіста освоюється у грузинській лізі, де зіграв вже вісім матчів (усі у старті) та встиг одного разу відзначитися у воротах суперника (що цікаво, у ворота ФК Гагра, які захищав українець Олександр Воробей), також на його рахунку один асист.

Після гри між Динамо та Телаві, в якій динамівці здобули незначну перемогу, журналіст Чемпіона мав можливість поговорити з українським гравцем.

Артеме, насамперед, вітаю з перемогою! Це вже твоя восьма гра в чемпіонаті Грузії. Які враження у тебе від якості гри та напруги матчів у місцевій лізі?

- Я вже трохи освоївся з усіма нюансами і тепер маю чітке уявлення про справи. Тепер отримую задоволення від кожного матчу. Ми з командою прогресуємо з кожною грою. Іншими словами, процес адаптації завершено, і тепер ми працюємо на повну потужність.

- Зауважив, що на полі ти себе постійно пропонуєш, часом партнери бачать ці пропозиції, часом ні. Наскільки відчуваєш довіру від нових одноклубників?

- Вже відчуваю приблизно 70%, але це ще не межа. Потрібно докласти зусиль, щоб відчути це спиною.

Динамо вже протягом місяця проводить свої матчі на невеликому стадіоні, замість звичного "Батумі-Арени". Це рішення було ухвалено з метою підготовки нового рівного газону для національних збірних Грузії та України. Які відчуття виникають у гравців клубу через таку другорядну ситуацію?

Усе в порядку, ми все усвідомлюємо. Керівництво вирішило не знищувати газон, щоб наші гравці могли комфортно грати, і м'яч не підскакував, а все проходило рівно та гладко. Ми вже близько трьох тижнів граємо на меншому стадіоні, тож він став для нас ніби другим домом.

За невеликий проміжок часу, проведений у Батумі, ти вже встиг випробувати свої сили на "Батумі-Арені" та зануритися в її неповторну атмосферу?

Цього року кількість вболівальників на матчах зменшилася, що, напевно, пов'язано з виступами команди. Пам'ятаю, що минулого сезону на трибунах було значно більше фанатів. Однак я впевнений, що під час гри збірних стадіон буде переповнений. На мій погляд, стадіон у Батумі — це найкраще місце в Грузії. Впевнений, що нашим хлопцям сподобається ця атмосфера.

- Як ти вважаєш, хто є головним претендентом на перемогу в цій грі?

- Ну, оскільки я перебуваю в Грузії, то, мабуть, не варто на це відповідати (сміється). Звичайно, я підтримуватиму наших хлопців. Шанси, на мою думку, приблизно 50 на 50 — і це лише тому, що ми граємо на чужому полі. Але вважаю, що якщо наші гравці покажуть таку ж самовіддачу, як у попередніх матчах, все складеться сприятливо.

Як би ти оцінив рівень чемпіонату Грузії в порівнянні з УПЛ та Вищою лігою Латвії, в яких ти виступав раніше?

На мою думку, рівень Латвії приблизно такий же, але це досить умовно. Чесно кажучи, я навіть не наважуюсь робити порівняння. Щодо Української Прем'єр-ліги, вважаю, що в Україні є більше конкурентоспроможних клубів, і, можливо, середній рівень команд вищий. Не враховуючи Динамо, Шахтар, Полісся чи, скажімо, Олександрію цього сезону, середній рівень, напевно, в Україні кращий через більшу кількість команд. Ось вам приклад: у Грузії ми спершу перемогли лідера сезону, а в наступному матчі програли аутсайдеру. Усі команди тут грають в атакуючому стилі, і кожен клуб має свій унікальний стиль гри. За ті вісім матчів, які я провів тут, жодна гра не була легкою - як проти лідерів, так і проти аутсайдерів. Команди підтримують досить високий темп: всі прагнуть грати в футбол. Мені нелегко, а це свідчить про те, що чемпіонат має хорошу якість.

Зараз ти схожий на футбольного мандрівника – то в Латвії, то в Грузії. Яке враження на тебе справляє місце, де ти перебуваєш зараз?

- Так наразі складається у моїй кар'єрі: трохи мандрую. Я вперше опинився у Грузії і, маю сказати, що Батумі вразив мене. Загалом у мене не було ніяких очікувань: я навіть не гуглив, як їхав сюди, і не знав, що таке Батумі. Але коли приїхав, побачив центр міста, то я думав, що це не Батумі, а Дубай якийсь. Атмосфера тут приємна, погода гарна, комфортні кліматичні кондиції для футболу.

Дійсно, в цей час року холод помітно відчувається й у цьому регіоні...

Так, можливо, вже не час для купання, але праворуч височіють гори, ліворуч простягається море, а футбольне поле - ідеально рівне. Що ще може бути потрібно? Мені справді подобається тут. Батумі - чудове місто.

Отже, виявляється, що це не лише Тернопіль! Яким би ти охарактеризував теперішній рівень збірної Грузії?

- Наскільки я встиг побачити, кожен з місцевих збірників грає у топ-7 європейських чемпіонатів, а це уже показник певного класу. У Грузії вистачає сильних якостей, починаючи з командного духу. Вони - один за всіх та усі за одного, що ми, власне, бачили на Євро. І, звичайно, індивідуально - дуже сильні гравці, які можуть зробити різницю. У цьому їхні ключові фактори.

Хто, на твою думку, має більше шансів на перемогу в зустрічі Грузія - Україна?

З огляду на те, що в недавніх іграх українська команда часто була в ролі фаворита, що не додавало нам переваги, можу сказати так: нехай грузини займають цю позицію, адже це лише підвищить мотивацію наших гравців до перемоги.

Тобі 24 роки, і ти зараз перебуваєш далеко від України, у менш відомому чемпіонаті. Але в твоєму серці все ще живе мрія про потрапляння до національної збірної?

- Думаю, у кожного футболіста вона є: у когось - трошки глибше, у когось - трошки вище. Але кожен підсвідомо мріє, навіть якщо не думає про це. Ця мрія, вона десь у глибині сидить.

Нехай ця мрія стане реальністю, але найважливіше – це докладати зусиль і скористатися можливістю!

Щиро дякую, я докладатиму зусиль.

Олександр Гливинський, ексклюзивно для Чемпіона з Батумі.