Скрипник, Мудрик та Довбик: оригінальна символічна команда.
Блогер Sport.ua Олексій Рижков розповідає про знаменитостей з аналогічними прізвищами, які стали відомими в різні епохи.
19 листопада важлива дата для українського футболу, адже Віктор Скрипник святкує своє 55-річчя. Я вирішив створити символічну, а водночас трохи жартівливу команду, до якої увійшли гравці з прізвищами, що закінчуються на суфікс -ик, які виступали за наші клуби. Формування цієї команди виявилось вдалим, включаючи навіть сучасних зірок відомих європейських та провідних українських команд.
Пам'ятаю, що після успішної для вітчизняного боксу Олімпіади-2012 у Лондоні футбольні вболівальники жартували: "Ех, коли б у футбольній збірній був би такий розмай зірок із суфіксом -ик у прізвищах, як у боксі: й Усик, й Гвоздик, і Берінчик...". Більш як десять років спливло звідтоді, й гру нашої нинішньої футбольної збірної багато в чому визначають Михайло Мудрик та Артем Довбик, дебютував у збірній Дмитро Різник, демонструє свої швидкісні чесноти Олександр Тимчик. Та й Олександр Усик так само не стоїть осторонь футболу, чого там. Одне слово, жартівні побажання вітчизняних тифозі початку 2010-х рр., наче, й справдилися. Чи поліпшилися результати національної команди? Ну, відповідь на це запитання ви знаєте. Хай там як, а команда, складена з володарів прізвищ зі зменшено-пестливими суфіксами (або суфіксами, що позначають професію: на кшталт Пасічник), коли б така існувала насправді, була б цілком конкурентною.
Наче, й вибір на цій позиції є: Євген Боровик, Олег Кудрик, Володимир Васютик тощо. Та, за великими рахунком, Дмитрові Різнику альтернативи все ж немає. Цього сезону чинний кіпер "Шахтаря" видав класні матчі в Лізі чемпіонів проти "Арсенала" (7,9 від sofascore.com) та "Болоньї" (8,3 від sofascore.com). В національному ж чемпіонаті, як на мене, Дмитро якнайкраще відіграв у виїзному матчі проти "Колоса", багато в чому зумовивши мінімальному звитягу гірників. Наявні в Дмитра й передумови для дальшого прогресу.
На позиції лівого захисника сьогодні святкує свій день народження один з найвідоміших гравців. У кар'єрі Віктора Скрипника було три команди: "Металург" із Запоріжжя, "Дніпро" та німецький "Вердер". Він виступав у трьох національних чемпіонатах: СРСР, України та Німеччини. Щодо останнього, то Віктор мав безпосереднє відношення до чемпіонства "Вердера" в сезоні 2003/04, піднімав над головою Кубок Німеччини двічі. Крім того, у його кар'єрі є й успіхи на тренерській ниві. Чи багато ви знаєте українських тренерів, які керували командами в бундеслізі або в клубах з інших провідних європейських ліг? Відповідь, напевно, буде мовчазною.
Северин Ганцарчик переважно виступав на позиції лівого оборонця, але також успішно грав у центрі захисту, виконуючи роль лівого центрбеку. У своїй кар'єрі в Україні він захищав кольори кількох клубів елітного дивізіону, але найбільше запам'ятався виступами за "Металіст". У складі харківської команди тричі поспіль він здобував бронзові медалі чемпіонату України. Особливо яскраво в пам'яті залишився його гол у матчі Кубка УЄФА в жовтні 2008 року проти "Бешикташа": Ганцарчик забив четвертий гол для харків'ян у ворота "чорних орлів" (підсумковий рахунок - 4:1), хитро закрутивши м'яч у дальній кут замість звичної подачі зі штрафного, і відразу ж побіг до вболівальників, щоб розділити з ними цю неймовірну радість.
Тарас Михалик захищав кольори кількох українських клубів і, ніде правди діти, московського "Локо". Його зірковий матч - Суперкубок-2007, коли Тарас, граючи за "Динамо", відзначився "дублем" у воротах "Шахтаря" впродовж п'яти хвилин. Асистували Тарасові Мар'ян Маркович (простріл із правого флангу) та Олександр Лисенко (скинув м'яч головою під удар партнеру). Додам, що кияни, граючи тоді експериментальним складом, виграли в суперників у серії пенальті. Ну, й розташую Тараса на позиції правого центрального захисника, хоча і як опорник він виглядав переконливо.
Найбільший козир чинного динамівця та українського збірника Олександра Тимчика - швидкість. Завдяки ній Тимчик здатен створити гостроту біля воріт суперників, та й в основній - оборонній - роботі вона не є завадою. Забивав Олександр і за збірну, зокрема вірменам у попередній Лізі націй, відгукнувшись на передачу Олександра Зубкова. Може, саме Тимчика й не вистачило команді Сергія Реброва в Батумі для того, щоб здолати таки грузинську команду під завісу матчу? Коли темпераментні господарі великими силами посунули вперед, він міг би використати свою прудкість на користь нашій національній команді.
Варіантом у центрі захисту може бути знаковий для футбольного Запоріжжя Леонід Ключик, а його сина Сергія можна використати на різних позиціях: від оборони до нападу. Підсилити цю зону може й багаторічний оплот оборони донецького "Металурга" Олександр Воловик. Інший варіант у захисті - білоруський легіонер "Кривбаса", "Чорноморця" , "Карпат" й "Іллічівця" Павло Кирильчик.
У нашій команді є олімпійський чемпіон, легенда "Дніпра" Олексій Чередник. Він є основним гравцем у центрі поля. Олексій Валентинович може похвалитися справжньою колекцією медалей союзного чемпіонату. У складі "Дніпра" він неодноразово здобував титули чемпіона, а також ставав срібним і бронзовим призером! До цього списку можна додати нагороди за перемоги в Кубку СРСР, Кубку Федерації футболу СРСР, Кубку сезону та інші. Чередник опинився в потрібний час у потрібному місці і значно сприяв тому, що "Дніпро" став грандом у 1980-х роках. Його репутація як непоступливого гравця була незаперечною — небагато кому вдавалося подолати опір Олексія Валентиновича в боротьбі.
На чемпіонському матчі між "Дніпром" і "Спартаком" у 1983 році українську команду очолював капітан Володимир Устимчик. Проте, найбільше він запам'ятався своєю грою у складі "Чорноморця". Мене вразила одна фраза з програмки до матчу "Динамо" - "Чорноморець" у сезоні 1975 року: "У нападі активно проявляють себе швидкі та технічні Михайлов і Устимчик". Хоча я вважаю, що Устимчик, перш за все, був гравцем середини поля, а не форвардом. Щодо агресивності, то я розумію, що автор хотів підкреслити позитивні риси Устимчика, але, на мою думку, важливішою була його технічна майстерність. Саме цей технічний арсенал дозволяв йому постійно ставити складні завдання перед захисниками суперників.
Що сказати про нинішнього українського повпреда в "Челсі" Михайла Мудрика... Він потроху стає лідером нашої збірної. І невипадково саме Михайла українська вболівальницька спільнота визнала "Левом матчу" з Грузією. Щиро сподіваюся на те, що Мудрик виявить свої найкращі ігроцькі риси й у грі проти албанців. У поточному розіграші Ліги націй поважний ресурс sofascore.com ще жодного разу не оцінював його дії оцінкою нижче від "сімки", а за номінально домашню гру проти Грузії Михайла пошанували оцінкою 8,3 бала. Ефективними були дії українського легіонера "аристократів" і в двох попередніх матчах Ліги конференцій: за матч проти "Панатінаїкоса" sofascore.com щедротно дав 8,5, а за двобій проти "Ноа" - 8,2. Проте, на жаль, в іграх англійської прем'єр-ліги виявити свої таланти в Мудрика виходить не завжди.
Анатолій Боговик виступав за київське "Динамо" в кінці 1960-х — на початку 1970-х років. Хоча в 1968 році йому не вдалося отримати золоту медаль, згодом головний тренер Віктор Олександрович Маслов почав більше покладатися на його здібності. У сезоні 1969 року саме вирішальний удар Боговика на 90-й хвилині приніс киянам перемогу в домашньому матчі проти московського "Торпедо". Програма до того матчу вирізнялася серед інших сезону: на ній зображено круглолицика, який, можливо, нагадував м'яч з руками та ногами — художній задум був досить незвичайним, адже він підморгував уболівальникам, ніби запрошуючи їх прийти на гру, гарантуючи, що вони не пошкодують про це. І справді, 70-тисячна аудиторія в Києві залишилася задоволена! У чемпіонському сезоні 1971 року для динамівців Анатолій Боговик забив надзвичайно важливий переможний гол у Москві, у матчі проти ЦСКА, коли 103-тисячний натовп у Лужниках палко підтримував свою команду, але, тим не менш, аплодував потужному удару Боговика зі штрафного, виконаного з приблизно 40 метрів від воріт.
В півзахисті існує безліч цікавих кандидатів. Наприклад, Андрій Кирлик, який став знаковою фігурою "Чорноморця", а також футбольні мандрівники Денис Олійник і Володимир Танчик. Не можна не згадати про Володимира Синельника, видатного гравця київського армійського клубу 1980-х років. Серед інших варто відзначити Мар'яна Мисика, Ореста Кузика та Дениса Кузика, а також молодого таланта українського футболу Олександра Яцика.
Останнім часом критика на адресу Артема Довбика значно зросла, включаючи зауваження від авторитетних експертів у нашому футболі. Багато хто вважає, що з такою грою йому варто задуматися про аматорський рівень. Незважаючи на це, Артем все ще залишається забивним нападником, хоча цього сезону його гра не відзначається тією стабільністю, яку він демонстрував минулого року. Наразі, кращий бомбардир Ла Ліги поки що не може похвалитися високими позиціями в бомбардирських рейтингах італійського чемпіонату. Чи не помилився він, переїхавши до "Роми", яка переживає складні часи? Проте попереду ще багато ігор у клубному сезоні, тому наразі не час робити висновки. Бажаємо Артему, який родом з Черкас, значно покращити свої показники в Італії та радувати нас своїми голами у складі національної команди!
У "срібному" сезоні 1975 року для гірників Юрій Резник став героєм важливого вересневого поєдинку проти "Чорноморця", забивши вирішальний гол. Цей матч став знаковим, адже Резник вийшов на поле замість основного гравця "Шахтаря" Віталія Старухіна, який не зміг зіграти через хворобу, і проявив себе на всі сто! У 1977 році одним із найяскравіших виступів Резника була гра проти клубу "Крила Рад" з Куйбишева, де він відзначився "дублем", один з голів був забитий головою під час акробатичного стрибка, а також зробив точну передачу на Старухіна. Наступного року Юрій вразив навіть "Барселону", відкривши рахунок вже на першій хвилині матчу-відповіді в Кубку володарів кубків, скориставшись прострілом Миколи Латиша з правого флангу.
Альтернативи предостатньо: Василь Лябик, Лукаш Теодорчик, Богдан В'юнник та інші. Не забуваємо також про Олександра Воскобойника, а також польського легіонера київського "Арсенала" Мацея Ковальчика. І, звісно, можна висловити жаль, що прізвище Олексія Бєліка не зовсім відповідає формату цієї команди.
Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.
Помітив, що нашочасся дало в цю команду більш як третину складу. Український футбольний уболівальник вибагливий. Він навідліг шпетить сьогодення: мовляв, "ще ніколи такого не було", ностальгійно згадує зірок минулого "от, були ж люди в наш час...", палко сперечається про внесок того чи іншого клубу до скарбниці українських звитяг і, хай там що, а сподівається на повернення кращих часів. Чому б, власне, нашій збірній невеличкий крок до цього повернення не зробити вже сьогодні, подолавши на виїзді опір збірної Албанії! Удачі, Україно!
